Євге́н Филимо́нович Маланю́к народився 20 січня (1 лютого) 1897 р. в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області).

Український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.

Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки:

«Стилет чи стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925)

«Гербарій» (Гамбург, 1926)

«Земля й залізо» (Париж, 1930)

«Земна мадонна» (Львів, 1934)

«Перстень Полікрата» (Львів, 1939)

«Вибрані поезії» (Львів, Краків, 1943)

«Влада» (Філадельфія, 1951)

«П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953)

«Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954)

«Остання весна» (Нью-Йорк, 1959)

«Серпень» (Нью-Йорк, 1964)

«Перстень і посох» (Мюнхен, 1972)

«Поезії з нотатників» (Кіровоград, 2003)

Помер 16 лютого 1968, в м.Нью-Йорк. Похований на православному цвинтарі святого Андрія Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі. Вже після смерті письменника у мюнхенському видавництві «Сучасність» з'явилася впорядкована ним самим збірка поезій «Перстень і посох» (1972), що стала його лебединою піснею.

 

Олександр Музичко про Євгена Маланюка