Євге́н Па́влович Плу́жник (літературний псевдонім Кантемирянин).

Народився 14 (26) грудня 1898 р. в с.Кантемирівка, Воронезької губернії.

Помер 2 лютого 1936 р. на Соловках.

Український поет, драматург, перекладач зі Східної Слобожанщини.

Жертва сталінського терору.

Поезії Плужника притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова.

Входив до літературних об'єднань «АСПИС» (1923–1924), «Ланка» та «МАРС». У «Ланці» був опонентом Т. Осьмачки. В тогочасній літературі — В. Сосюри.

Працював разом з В. Атаманюком і Ф. Якубовським над «Антологією української поезії» (1930–1932).

 

4 грудня 1934 заарештований НКВД. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації.

В березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г. Епіком, М. Кулішем, В. Підмогильним, О. Ковінькою та іншими засуджений до розстрілу.

Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу.

Його останніми словами були «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.

Реабілітований у серпні 1956 року. Умовна могила — на Байковому кладовищі в Києві.

 

Творчий доробок

 

Переклади

«Невський проспект» та «Одруження» Миколи Гоголя,

«Похлібці» та «Злодії» Антона Чехова,

«Тихий Дон» Михайла Шолохова,

«Дитинство» й «Отроцтво» Л. Толстого,

«Діло Артамонових» М. Горького,

«Острів попелятих песців» Я. Кальницького,

«Зруйновані гнізда» І. Кіпніса.

 

Поезія

Збірка «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбурзі 1948, в Україні — 1966),

Роман

«Недуга» («Сяйво», 1928)

П'єси

«Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий), віршована п'єса «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»). Останню мав ставити театр ім. І. Франка (режисер Кость Кошевський) та «Березіль» Леся Курбаса.

Спільно з Валер'яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927).

 

 

Вірші