Іва́н Багря́ний (справжнє ім'я: Лозов'ягін Іва́н Па́влович (також: Лозов'яга) народився 19 вересня (2 жовтня) 1906 р.  в місті Охтирка Сумської обл.

Помер 25 серпня 1963 р. Новий Ульм, ФРН.

Український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.

Західні дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до „кошмарного гротеску“, неабиякого гумору серед відчаю, оптимізму — серед трагедії в глухій війні, що проводиться на величезних просторах євразійської імперії. Юзеф Лободовський твердить, що „Сад Гетсиманський“ перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано, з другого ж боку — є виразним свідченням глибокого гуманізму автора, що на самому дні пекла зумів побачити людські прикмети навіть у найозвіріліших осібняків».

Популярність іншого роману «Тигролови», що його Юрій Шерех вважав утвердженням жанру українського пригодницького роману, — «українського всім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями, характерами», спричинилася до пародіювання Мосендзом та Кленом образу багрянівського Григорія Многогрішного. Так з'явився гумористичний Горотак, що на думку Лавріненка, читався радше як беззлобний дружній шарж. Зате незадовго до смерті письменника, а саме 1963 року, з'явилася політично заанґажована публіцистична книжка-пасквіль «На літературному базарі. Поезія, проза і публіцистика Івана Багряного».

 

Етапи творчого шляху

1926–1932 — початок літературного шляху до першого арешту;

1932–1940 — період ув'язнень і концтаборів;

1941–1945 — період Другої світової війни й окупації України;

1945–1963 — повоєнна доба і еміграція.

 

Теми творчості

Викриття системи більшовицького терору.

Показ жорстоких і підступних методів роботи каральних органів.

Розвінчання більшовицької системи господарювання і знущання з людей.

Розповідь про страждання українського народу у більшовицькому «раю».

Безкомпромісне і аргументоване викриття російського великодержавного шовінізму.

Звернення до історії і боротьба проти Росії.

Змалювання долі української людини у вирі Другої світової війни.

Віра в перемогу добра над злом.

 

Творчій доробок:

 

Оповідання

«Етюд» (серпень 1921 р.)

«Міщаночка» (Охтирка, 1924)

«Мадонна» (Жмеринка, 1925)

«Заєць» (Ялта, 1925)

«Петро Каменяр» (Охтирка, 1925)

«З оповідань старого рибалки» (1927)

«В сутінках» (1927)

«Пацан» (1928)

«Рука» (1928)

Збірка оповідань «Крокви над табором» (Харків, 1931)

Тигролови

 

Поеми

«Монголія» (1927)

«Собачий бенкет» (Київ, 1928)

«Вандея» (1928)

«Ave Maria» (Харків, 1929)

«Батіг» (1928–1930),

«Ґутенберґ» (1928–1930, зникла на початку 1930-тих років)

Сатирична епопея «Комета» (повністю не збереглась) (1928–1930)

«Гуляй-Поле» (Тернопіль, 1944)

Сатирична поема «Антон Біда — герой труда: повість про ДІ-ПІ» (Новий Ульм, 1947)

Цукроварня (Поема про чотирьох)

«Меченосці»

 

П'єси

«Бузок»

«Генерал» (1944)

«Морітурі» (1947)

 

Поетичні збірки

«В поті чола» (1929) (заборонена до друку цензурою)

«До меж заказаних» (Київ, 1929)

«Золотий бумеранґ» (1946)

«Пісні» (авторські пісні І. Багряного різних років)

 

Романи

«Марево» (був заборонений до друку цензурою)

Роман у віршах «Скелька» (Харків, 1930)

«Тигролови» (Львів-Краків, 1944)

«Люба» (1944) (знищений власноруч).

«Сад Гетсиманський» (Новий Ульм, 1950)

«Маруся Богуславка» — перша книга роману «Буйний вітер» (Мюнхен, 1957)

«Людина біжить над прірвою» (посмертно, Новий Ульм — Нью-Йорк, 1965)

 

Повісті

«Огненне коло» (Новий Ульм, 1953)

Повість-вертеп «Розгром» (1948)

 

Статті

«Україна біля Тихого океану» (1944)

«На новий шлях» (1946)

Памфлет «Чому я не хочу вертати на „родіну“?» (інша назва «Чому я не хочу вертатись до СРСР?») (1946)

«Народження книги» (1956)

 

Дитячі твори

«Казка про лелек та Павлика-мандрівника» (1943)

«Колискова» (1955)

«Телефон» (1956)

 

Премії

1963 року філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду.

1992 року постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Шевченківську премію за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

 

Нове і маловідоме частина 1

 

Нове і маловідоме частина 2

 

Тигролови (частина 1)

 

Тигролови (частина 2)