Яно́вський Ю́рій Іва́нович народився 14 (27) серпня 1902р. в селі Майєрове (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області).

Помер 25 лютого 1954 р. в Києві.

Український поет та романіст.

Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст. Ветеран Армії УНР.

«В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. Держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон. Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди».

Твори Яновського поруч з творчістю таких визначних майстрів слова, як П.Тичина, М.Хвильовий, М.Зеров, М.Рильський, Є.Плужник, увійшли в класичний фонд літератури українського відродження першої половини XX ст.

Твори Яновського, окрім багатьох поодиноких видань, кілька разів були видавані зібрано: «Збірка творів», І-IV (1931–1932); «Вибране» (1949); «Твори», І-II (1954); «Твори», І-V (1958–1959).

У Києві Яновський мешкав у будинку письменників Роліт. Похований на Байковому цвинтарі.  

Лауреат Сталінської премії.

 

Вершники. Подвійне коло

 

Вершники. Дитинство

 

Вершники. Шаланда в морі

 

Вершники. Лист у вічність

 

Вершники. Батальйон Шведа

 

Вершники. Чубенко командир полку

 

Вершники. Адаменко

 

Вершники. Шлях армій