Коси́нка (Григо́рій Миха́йлович Стрілець) народився 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівка Обухівського повіту на Київщині.

Помер 15 грудня 1934, в Києві.

Український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження». Жертва сталінських репресій.

Були опубліковані збірки письменника: «В житах» (1926), «Політика» (1927), «Вибрані оповідання»(1928, 1929).

Восени 1929-го року, у публічному виступі вождь українських більшовиків Станіслав Косіор назвав Косинку буржуазним націоналістом, і вже на початку 30-х років ситуація різко змінилася — цензура заборонила розповсюджувати надруковану вже збірку «Серце». Офіційна радянська критика звинувачувала Косинку у сповідуванні «куркульської ідеології» та «націоналізмі».

Після ліквідації літературних організацій у 1932 році був позагруповим. Косинка починає займатися перекладацькою діяльністю (переклав українською «Мертві душі» М. Гоголя), писати сценарії для фільмів, які так і не вийшли на екран.

У червні 1934 року, у Харкові, відбулася конференція письменників, на якій обговорювали успіхи колективізації. Після стандартних промов виступив Косинка, сказавши буквально таке: «Ми стаємо не інженерами, а міліціонерами людських душ». В. Домонтович згадує:

«…Замість обмежитися трафаретними словами вимушених заяв, як це робили інші, він вибухнув зливою скарг, нарікань, протестів. З різкою й запальною люттю він почав говорити на тему: «Братья писатели, в вашей судьбе что-то лежит роковое». Він говорив про те, що в умовах «соціального замовлення», коли людину взяли за горлянку, вона не може творити.

Це була не промова. Це була гістерія. Крик одчаю в самотній порожнечі пітьми. Комуністи зустріли промову Косинки свистом і вигуками обурення, в сутінках галереї письменника привітали бурхливими оплесками.

4 листопада 1934 викрадений органами НКВС СРСР.

Косинку засудили за звинуваченням у приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти зверхників російських комуністів[9]. Він проходив по судовій справі разом з письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, О. Влизьком, Дмитром Фальківським. Керуючись відповідною постановою ЦВК Союзу РСР, виїзна сесія Військової колегії присудила Григорія Косинку-Стрільця «розстріляти».

Косинку розстріляли 15 грудня 1934 року. Перед смертю він встиг передати дружині листа:

«…Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши — прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий…»

Твори

«На буряки» (Згадка з дитячих літ) (1919)

«Мент» (1920)

«За земельку» (1920)

«Перед світом» (1920)

«На золотих богів» (1920)

«Троєкутний бій» (1921)

«Заквітчаний сон» (1923)

«Сорочка» (1923)

«Фавст» (1923)

«Голова Ході» (1923)

«Постріл» (1924)

«Анкета» (1924)

«В житах» (1925)

«Мати» (1925)

«За ворітьми» (1925)

«Політика» (1926)

«Циркуль» (1926)

«Серце» (1931)

«Гармонія» (1933)

«Змовини» (1933) та ін.

 

 

Подих слова