Оле́сь Тере́нтійович Гонча́р народився 3 квітня 1918 р. в с.Ломівка неподалік Катеринослава (нині у межах Дніпропетровська).

Помер 14 липня 1995 р. в Києві

Український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч. Лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959–1971), академік НАН України (1978).

Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка війни і далі хвилювала митця. В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел («Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін.), багато в чому суголосних з «Прапороносцями». У написаній тоді ж документальній в основі своїй повісті «Земля гуде» зображено діяльність молодіжної підпільної організації «Нескорена полтавчанка», очолюваної комсомолкою Лялею Убийвовк.

Видані протягом 50-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним аспектам їхніх взаємовідносин, а романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) — історико-революційній проблематиці.

Серед них — романи «Тронка» (1963), (в грудні 1964 передав у бібліотечний фонд грошову винагороду Ленінської премії, присудженої йому за роман «Тронка»), «Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На косі» (1966), «Під далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.

Якщо роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964 р.), то доля написаного наприкінці 60-х років «Собору» склалася менш успішно.

Роман «Собор» був опублікований у журналі «Вітчизна» у 1968 році. Перші рецензії на роман були схвальні, але невдовзі критика піддала його тенденційному остракізму, і твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття.

Нищівна кампанія проти роману Олеся Гончара «Собор» у Дніпропетровську стала своєрідним каталізатором дисидентського руху в регіоні. Представники патріотичної інтелігенції міста в серпні 1968 року написали лист-протест в органи влади в Києві, який став відомий як «Лист творчої молоді м.Дніпропетровська». Автори «Листа» — поет Іван Сокульський та журналіст Михайло Скорик — звернулися до ЦК КПУ, описавши ситуацію, що склалася на Дніпропетровщині у зв'язку з боротьбою проти "идейно порочного, антисоветского, националистического романа «Собор». Після оприлюднення «Листа» за кордоном, його авторами зацікавилося КДБ УРСР. Відбувся судовий процес, учасники якого були засуджені на різні терміни ув'язнення.

 

Романи

Прапороносці: Книга 1. Альпи (1946). Книга 2. Голубий Дунай (1947). Книга 3. Злата Прага (1948).

Таврія (1952).

Перекоп (1957).

Людина і зброя (1960).

Тронка (1963).

Собор (1968).

Циклон (1970).

Берег любові (1976).

Твоя зоря (1980).

Крапля крові (1984).

 

Повісті

Стокозове поле (1941).

Земля гудить (Нескоена полтавчанка, 1947).

Микита Братусь (1950).

Щоб світився вогник (1954).

Партизанська іскра. Кіноповість (1955).

Бригантина (1973).

Далекі вогнища (1986).

Спогад про океан (1988).

 

Збірки оповідань

Новели (1949).

Південь (1951).

Дорога за хмари (1953).

Новели (1954).

Чари-комиші (1958).

Маша з Верховини (1959).

За мить щастя (1964).

Далекі багаття (1987).

 

Книги нарисів

Про наше письменство (1950).

Китай зблизька (1952).

Японські етюди (1962).

О наших писателях (1972).

О тех, кто дорог (1978).

Письменницькі роздуми (1980).

Чим живемо: На шляхах до українського Відродження (1991).

 

 

Ніла Крюкова - "Собор" О. Гончара (моновистава)