Поезія Крижанівської Оксани, учениці 11-А класу
Лист до мами
Я дякую тобі за те, що ти завжди зі мною.
Для когось, може, це пусті слова,
Але для мене ти і є життя!
Я дякую тобі за ті всі дні,
що ти була і є зі мною.
Я завжди буду говорити,
що поруч я завжди.
У ті хвилини, коли захочеш ти.
Мамо люба, я дякую тобі
За ті всі ніжнії слова,
За теплу колискову
й життя, що ти дала.
Я дякую за віру, надію і любов.
За ті теплі слова,
Що вдихали у мене життя.
За ті безсонні дні і ночі,
За те, що ти мені дала.
Я пишу для тебе «лист подяку»
За те, що ти у мене ось така!
Ти навчила мене любити життя
Й по-справжньому вірити в себе.
За все це дякую тобі я.
За те, що відкрила ти переді мною двері
в щасливе життя.
Я скажу тобі, матусю,
Такі ніжні і милі слова:
- Я люблю тебе, кохана моя!
***
Я прошепочу твоє ім'я,
І зразу ж посміхнуся я.
І швидше крутиться земля,
І знову більше мрію я.
Кохання..
Що взагалі воно таке?
А те – що з тобою милий я пізнала.
І хоч не часто бачимося ми,
І не завжди знаходим спільну мову,
Мені потрібен тільки ти.
Такий веселий, безтурботний.
Я дякую тобі кохання ти моє,
За те,що просто поруч ти.
І хоч пройшло так мало часу,
Та вірю я тобі..
Навіть більше ніж собі.
Мені начхати
На думку тих людей,
Що кажуть : «Ви не пара!»
Не хочу чути я від них того,
а лиш від тебе…
«Ти моя кохана!»
Ми разом зможемо усе,
Й ніщо нам не завадить!
І гріє нас кохання чи любов?...
Чи просто це лиш мить.
Чи може все ж це вічність..
Ніхто не знає, це покаже час,
Та з тобою,я хочу бути вічно.
завжди з тобою..
Чуєш?
Може це здається дивним.
«Звідки вона чула про любов?»
Хоч мені й лише 17 літ,
Та хіба тут можуть бути рамки?
Коли з тобою душа летить в політ,
й не хоче слухати чужі поради.
***
Я чекаю тебе кожну мить і секунду.
Я чекаю твого дзвінка.
Я так хочу бути з тобою,
Але доля все знає сама…
Вона нас розлучила,
А потім знову звела,
Та було все даремно,
Бо я вже не та.
Колись ми кохали,
Колись ми любили,
Та зараз усе вже дарма…
Не змусиш людину любити,
Якщо цього не хоче вона.
***
Ти такий, як і всі.
Я тебе так любила…
В моєму серці тепер пустота.
А я так же хотіла
провести з тобою життя…
Прокидатись з тобою…
й засинати з тобою…
Ми хотіли будинок у лісі,
Будувати там нове життя,
Та всі мрії розбились миттєво,
Відлетіли, немов в небуття.
***
Прийшла війна в наш дім.
Постукала раптово.
Ти не журися, буде все в нас кльово!
Ми переборимо все!
Подолаєм незгоди!
Ми всі разом,
І все переможем!
Я розкажу тобі,
як ми розцвітем
й підіймемось з руїни,
І заживемо без війни
У любові, злагоді й довірі!
Дочекаються матері синів своїх.
І не заплаче більше жодна дівчина!
Ми не забудем цей рік,
Як спокійну годину.
Ми пам'ятатимем завжди
наших героїв,
Що захищали нашу країну.
І скажемо гучно усі:
- Ми вільний народ!
Не станемо ми на коліна!
