Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко народився 8 січня 1935 р. в с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область.

Український поет і журналіст, шістдесятник.

 

Творчий доробок:

 

Поезія

Баба Онися

Вона прийшла

Гей, нові колумби й магеллани

Грудочка землі

«Де зараз ви, кати мого народу?..»

Дід умер

Дума про щастя

«Є в коханні і будні, і свята…»

Жорна

Злодій

«Задивляюсь у твої зіниці…»

Кирпатий барометр

Кривда

Курдському братові

Лебеді материнства

Леся Українка

Любов

«Ми думаєм про вас…»

Монархи

Моя мова

Ні, не вмерла Україна!

Перехожий

Піч

Порада товаришеві з КДБ

Прирученим патріотам

Русь

Салюти миру

Старість

«Там, у степу, схрестилися дороги…»

«Ти знаєш, що ти людина?..» (16.11.1962)

Україні

Український лев

«Флегматично зима тротуаром поскрипує…»

«Хто у тому винен, я не знаю…»

Ще один протест

«Чорні від страждання мої ночі…»

 

Віршовані казки

Казка про Дурила

Подорож у країну Навпаки

Цар Плаксій та Лоскотон

 

Проза

Вино з троянд

 

Загибель

Влітку 1962 поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції їм. Т. Шевченка (м. Сміла). Через те, що влада всіляко боролась з Василем Симоненком, можна зробити висновок: це побиття не було випадковим. Відтоді й почало погіршуватися здоров'я поета.

З весни 1963 хвороба В. Симоненка постійно загострювалася. Нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня він ліг у лікарню — обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі лікарі повідомили родині жахливий діагноз — рак нирок. Зробили операцію, але безрезультатно.

У ніч з 13 на 14 грудня 1963 серце митця перестало битися.

Помер 13 грудня 1963 р. в  м.Черкаси.

 

 

Задивляюсь у твої зіниці

 

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок...

 

Люди прекрасні

 

Виростеш ти, сину