Васи́ль Семе́нович Сту́с народився 6 січня 1938 р. в с.Рахнівка Гайсинського району Вінницької області.

Помер 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області.

Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників.

Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990), Герой України (2005).

 

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

 

Творчий здобуток поета

 

Збірки віршів

«Круговерть» (1965)

«Зимові дерева» (1970)

«Веселий цвинтар» (1971)

«Час творчості / Dichtenszeit» (1972)

«Палімпсести» (1971-77)(опублікована 1986)

 

Збірки вибраного

«Дорога болю» (1990)

«Під тягарем хреста» (1991)

«Вікна в позапростір» (1992): а також:

Стус Василь. Вибране: Поезії / Упоряд. А. І. Лазаренко. — Донецьк: Донбас, 1998. — 203 с.

Стус Василь. Вікна в позапростір: Вірші, статті, листи, щоденникові записи. Для ст. шк. віку. — К.: Веселка, 1992. — 262 с.

Стус Василь. Дорога болю: Поезії / Упор. та післямова М. Х. Коцюбинської. — К.: Рад. письменник, 1990. — 211 с.

Стус Василь. Зимові дерева: Перша збірка поезій. — Брюссель: Література і мистецтво, 1980. — 206 с.

Стус Василь. Золотокоса красуня: Вірші / Упор. Д. Стус. — К., 1992. — 47 с.

Стус Василь. Листи до сина. — I в.-Фр.: Лілея-НВ, 2001. — 192 с. Стус В. Палімпсест. Вибране / Упор. Д. Стус. — К.: Факт, 2003. — 432 с.

Стус Василь. Під тягарем хреста. — Львів: Каменяр, 1991. — 159 с.

Стус Василь. Твори: У 4 т., 6 кн. / НАН України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. — Львів: Просвіта, 1994–1999.

Стус Василь. Вечір. Зламана віть. — Київ: Дух і літера, 1999. — 384 с. ISBN 966-7405-44-3

 

1991 Стуса посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).

Після смерті поета в Україні видано збірки «Поезії» (1990), «Вікна в позапростір» (1992), «Золотокоса красуня» (Київ, 1992), «І край мене почує» (Київ, 1992), «Феномен доби», написано у 1970–1971 рр. (Київ, 1993), Твори в шести томах, дев'яти книгах (Львів, 1994—95; ред. Д. Стус і М. Коцюбинська) та спогади «Не відлюбив свою тривогу ранню…».

2001 року в Донецьку на фасаді філологічного корпусу Донецького університету, де навчався Стус, було встановлено барельєф на його честь. Проте пам'ятний знак було знищено окупаційною російською владою 5 травня 2015 року.

2 червня 2004 року в Державному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса відбулася презентація унікального компакт-диску із реставрованими записами віршів Василя Стуса у виконанні автора під назвою «Живий голос Василя Стуса».

26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

На Донбасі працює Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса.

Ім'ям Василя Стуса названо сквер на розі проспектів Перемоги і Палладіна у Києві, а також низку вулиць та площі у Києві, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Бориславі, Броварах, Борисполі, Вінниці, Луцьку, Рівному та Ковелі.

Також на його честь названий пластовий курінь УПЮ число 9 імені Василя Стуса в м. Луцьк.

 

Театр та кіно

За поезіями Стуса здійснено вистави: поетична композиція (1989, Львівський молодіжний театр), «Птах душі» (1993, київський мистецький колектив «Кін»), «Іду за край» (2006, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, Київ) та інші.

Пам'яті Стуса присвячено документальний фільм «Просвітлої дороги свічка чорна» (1992, «Галичина-фільм»). У селі Рахнівка відкрито меморіальну дошку та пам'ятник поету. Твори Стуса введено до шкільної програми з української літератури. Засновано премію імені Василя Стуса.

У 2006–2009 роках у Театрі російської драми ім. Лесі Українки в Києві йшла камерна вистава «Іду за край», режисера Ольги Гаврилюк, про долю Василя Стуса. З 2009 року у Молодому театрі йде вистава «Стусове коло», що являє собою музично-літературне дійство режисера Сергія Проскурні, за участі сестер Тельнюк. В обох виставах головну роль зіграв Роман Семисал.

 

О земле втрачена явися

 

Як добре те, що смерті не боюсь я

 

Д/ф "Василь Стус. Феномен доби"