Відкриваймо нові грані шевченкознавства
Mатеріали науково-практичної
Інтернет-конференції
Холодова Людмила Миколаївна,
учитель української мови і літератури
Канівської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів №6 з поглибленим
вивченням іноземних мов
Канівської міської ради
Українська родина, український рід, українська традиція,родовід, ментальність, обрядовість, релігійність, – усі ці поняття одного порядку, одного чуттєвого кореня. В ключі великої спадщини, початки якої сягають основ, підвалин, отого самого коріння, ферментуються вагомі слова: прадід, дід, батько, син, внук, прабабка, баба, мати, донька, онука – це гілля національного історичного поступу.
Хто не шанує свій рід і цурається його, той з породи ницих, зрадників, – у кожного народу вивершені сходинки цієї моралі. Була ця мораль і в нашого народу. Попри недолю і прикрі історичні скрути, попри підступ і унормоване українофобство, мораль святості роду шанувалася і передавалася з покоління в покоління.
Мали українські роди свої традиції. Дідівські звичаї і родинний пошанівок – то було спочатку, як те саме Слово. Відколи зачиналося дитинство, відтоді зароджувалося почуття гордості й особистої причетності: я – батько – рід. Ніхто не минав цієї почуттєвої сходинки, як струна вона натягувалася, міцнішала, обростаючи мелодикою тлумачень і вірувань.
Намагалися розібратися в поняттях цього порядку віддавна. Шукали свого шляху завтрашнього у вчорашнім дні – так намацувалася нитка єдиного шляху. Через рід і родовід – оце батько і син. У таких випадках документи, історичні знання, джерельні матеріали слугують за першовзірець.
За життя Тараса Шевченка нікому не спало на думку допитатися й записати все про його рід, про село, навіть про хату, в якій народився.
Не залишив жодного документу і сам Шевченко, вважаючи, що його життя – це біографія цілого народу. Тому нерідко за достовірне свідчення беруть те, що змалювала жива художня уява, аби втілити в образах правду торішньої дійсності, а не поодинокого факту.
Саме тому тема «Родовід Т. Г. Шевченка» така важлива. Перш за все, питання родоводу Шевченка захоплююче саме по собі. Ним цікавляться науковці, відвідувачі Шевченківського національного заповідника та самі родичі Тараса Шевченка.
«Родовід Тараса Шевченка» – тема, над якою багато років працює старший науковий працівник Шевченківського національного заповідника Алла Володимирівна Яхімович. Вона започаткувала картотеку «Родовід Т.Г. Шевченка», в якій нараховується більше 80 осіб; виявила Знам’янську гілку родоводу Красицьких. Дослідженнями родоводу Т. Шевченка займається працівниця Київського музею Т.Г Шевченка Наталка Лисенко, голова Всеукраїнського культурно-наукового фонду Тараса Шевченка Людмила Красицька, Микола Лисенко, родич Тараса Шевченка по брату Йосипу, Олександр Відоменко – правнук поета також по брату Йосипу.
Дослідивши та опрацювавши різноманітні документи, наявні в архівах бібліотек, знайдено багато листів переписки з родичами Тараса Григоровича Шевченка. У 1995 році до Канева, на Чернечу гору, завітало 37 родичів Тараса Шевченка з усіх куточків України. Проте, зважаючи на всі знайдені факти, слід зауважити, що родичі і раніше навідувались, листувалися з музеєм. Ділилися спогадами, та отак разом зібрались «на тиху розмову» вперше. Раз за разом, мов світлі джерельця, зринали спомини, і якось особливо, по-родинному тепло вимальовувалась у них постать Тараса.
Неймовірно багато цікавих постатей можна знайти у родоводі Тараса Григоровича. Наприклад, його родича Сільвестра Мартиновича Бондаря за прекрасний голос як звали на селі, так і записали в паспорт – Соловеєм Мартиновичем.
Йому присвячували свої вірші його родичі, зокрема, сестри Любов та Олена Майбороди, Валентина Сушицька. Відомі імена художників Фотія і Софії Красицьких, Якова Шевченка, художника-фотографа Григорія Шевченка, письменників Дмитра і Людмили Красицьких, співачки і піаністки Валентини Іваненко, шевченкознавців Василя Костенка, Ольги Шарапи, Валентини Шевченко, Антоніни та Людмили Красицьких, Тамари Костенко…
Мабуть, це найважливіше – встигнути, не згубити ниточку свого роду, вчасно сказати такі потрібні слова, розділити горе і радість.
Інтерес до постаті Тараса Григоровича Шевченка зростає щороку. Аспекти вивчення його життєвого і творчого подвигу найширші. Один із них – це дослідження коренів генія, які стали його початком, які зростили і виховали все життя усвідомленням гордості за свою родинну приналежність.
У всі віки найбільшим багатством кожного народу є сім’я, рід, родина, основа нації.
Шевченко – рід у Кирилівці давній. Коріння його сягає у XVII століття, а численні гілки, продовжуючи і нині пускати все нові й нові пагони, – все вище, все ширше.
Прадід Іван Швець жив у козацькому зимівнику Кирилівки на початку 1700 року. Молодим козакував на Запорізькій Січі, а на зиму приїздив до Кирилівки: чоботи шив із ременю, а постоли з сириці. І за це одержав на селі прізвище Швець. Так природно виникло в родині предків Тараса прізвище, якому з часом судилось у дещо трансформованому вигляді уславити свій рід. Його дружина народила дочку Єфросинію і замолоду померла, так і Швець був змушений осісти в Кирилівці.
Прадід Тараса Шевченка по матері – Іван Бойко. У Кирилівці та Будищах родин з таким прізвищем багато. Тут є легенди, що вони переїхали з Бойківщини, що принесли в цей край свої звичаї, крім одежі, різьблення по дереву, багато діалектних слів. Очевидно, що прадід Тараса Григоровича по матері приїхав з Бойківщини у Моринці…
Це дуже важливо - знати про нащадків та предків Тараса Григоровича – співця України. Саме тому ми знайшли багато інформації, яка б стосувалась його родоводу.
Перше джерело, з якого ми черпаємо інформацію про витоки роду Шевченків, про його нащадків, – книга старшого наукового працівника Шевченківського національного заповідника Алли Яхімович «Родовід Тараса Шевченка в його нащадках». Алла Володимирівна багато років проводить науково-пошукову роботу по вивченню родоводу Кобзаря, підтримує зв’язки з багатьма родинами нащадків поета по його братах і сестрах. У книзі вміщена широка і різнобічна інформація про родовід Тараса Григоровича, спогади, розповіді представників славного роду.
Дослідити і скласти генеалогічне дерево Тараса Шевченка поставив собі за мету далекий родич поета Микола Лисенко. Книга Миколи Лисенка «Коріння Шевченкового роду», що вийшла друком у 2012 році, – це наукове дослідження древа роду Шевченків – поіменне розшифрування усіх гілок його нащадків: братів, сестер, дядьків та тіток. Багаторічна копітка праця Миколи Павловича в архівах, музеях, бібліотеках, листування з нащадками, особисті зустрічі з членами родини завершилася тим, що в Україні автор «виростив» генеалогічне дерево роду Шевченків, яке на графічній схемі нараховує понад тисячу осіб.
«Коріння Шевченкового роду» – це відгук одного із його пращурів на «дружнєє посланіє» «І мертвим, і живим, і ненарожденним…». Книга має «додаток», де розміщені матеріали про родоводи багатьох людей, які уточнюються і досліджуються.
Крім Миколи Лисенка, питання родоводу досліджували:
Божко С. у статті «Праправнучка Т.Г. Шевченка: «Від прадіда мого мені не «слави», ні вигідне треба» («Молодь України», 1999, №25, с.2);
Бойко П. Нащадки на Дніпропетровщині. – Зб. «В сім’ї вольній, новій», 1985, №2, с.169 – 172;
Красицький Д.Ф. До біографії Шевченка раннього періоду. – Збірник праць 6 наукової Шевченківської конференції. – К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1957, с. 32 – 48;
Анна Франко – Клочко, Зіновія Стець. Спогади Анни Франко про Митрофана Шевченка. // Дзвін. – 2011, №3, с. 124 – 126;
Свічка на вітрі, або скрипка в руках Ейнштейна.// Музичний провулок, №1 (3), 2005;
Ковтун О. Все починається з людини. // Вечірній Київ, 1983, 3 вересня;
Сакунов В. Кобзарева правнучка . // Вісті з України, 1989, №9, лютий;
Іванченко М. Роду Шевченкового. // Народна творчість та етнографія, 1981, №2;
Лисицина Э. Правнучка Тараса . // Вечерний Донецк, 1975, 21 червня;
Пушик С. Славетний предок Кобзаря. – Збірка «В сім’ї вольній, новій», 1989, №5, с. 231 – 274;
Зленко Г. Онучка Кобзаря… // Вітчизна, 1966, №8, серпень, с. 215-217;
Білокінь О. На раду тиху, на розмову. // Чернеча гора, №4, 1995, с.2;
Баннікова Н. Зустріч з письменником. // Перемога, 1972, 14 листопада;
Танана Р. Родичі Кобзаря на його могилі. – Тези наукової конференції, присвяченої 150-річчю першого приїзду Т. Шевченка на Україну. // Канів, 1993, с. 44 – 45;
Танана Р. Родичі Кобзаря на його могилі. // Дзвін, 1997, №3, с. 107 – 114;
Балачко О. Не забудьте пом’янути. // Культура і життя, 1993;
Кірюхіна М. Таємниця садиби Фотія Красицького. // Слово Просвіти, №40, 2011, с. 11;
Колесникова К. Дещо про родину Варфоломія Шевченко. – Хроніки 2000. //
Черкаський край, №44 -46, 2002, с.177;
Зленко Г. Поет – небіж Кобзаря. // Вітчизна, 1966, №3, березень, с. 213 – 217;
Родстенники Т. Шевченки. // Киевская старина – К. : Типография Н.Т. Корчак – Новицкого, 1904, №10, с. 24-26;
Великий рід великої родини – Науково- популярний нарис про Т. Шевченка та його родовід. // Тов. «Елібре», 2008.
Мабуть, це найважливіше – встигнути, не згубити ниточку свого роду, вчасно сказати такі потрібні слова, розділити горе і радість. Слова вдячності про таку нагоду є записах Книги вражень Шевченківського національного заповідника.
Художник із Києва Валерій Красицький: «Ми приємно здивовані, що маємо змогу тут всі один на одного подивитись, відчути, яка в велика родина. Кажуть, що є близько тисячі родичів по лінії батьків, братів і сестер Тараса Шевченка, тож сьогодні зібралася маленька часточка. І, напевне, цю щасливу нагоду пошанування предків треба розповсюджувати по всій Україні. Я і в школі діткам кажу: «Підіть до дідуся, бабці своїх, розпитайте, хто був їхнім родичем». У цій залі теж є дітки, я й до них звертаюся. Адже так не вистачає українському духові і українській державі цих пракоренів…»
«Час зберегти хоча б те, що залишилося!» – закликав патріот О. Лазаревський в липні 1884 р. І добре те, що питанням Шевченкового родоводу займаються і науковці, і нащадки Кобзаря. І ми віримо, що ще багато нових імен цього славного роду будуть знані широкому колу українців. Адже, передаючи духовні традиції від покоління до покоління, від прабатьків до батьків і від батьків до дітей та онуків,ми виконуємо своє основне призначення – виховуємо нову генерацію покоління свідомих українців.
Мій родовід
Роки спливають за роками
Так час крокує в небуття,
Але на жаль, це знає кожен,
Йому не буде вороття.
За часом линуть покоління
На зміну діти йдуть батькам,
Але не треба забувати
Кому завдячуєш життям.
Ми діти неньки України,
Де завжди мешкав весь наш рід.
Тут жив і прадід мій і дід
Про них складу свій родовід.
Мій рід великий і чудовій.
Йому не буде забуття.
В нім чую серця я биття
Майбутніх поколінь далеких.
Минуле наше – це наш скарб,
Який нам треба боронити,
Щоб потім сльози нам не лити
Й себе у цьому не корити.
Баштенко Тетяна, м. Харків
Використана література
1. Алла Яхімович. «Родовід Тараса Шевченка в його нащадках»– Брама-Україна 2008.
2. Яцюк В.М. «Не забудьте пом’янути…» Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури. 1890-1940. – Криниця, 2004.
3. М.Г. Іванченко «З роду Шевченкового». Книга №47. 1982. С. 60-61.
4. С. Пушик. «Славний предок Кобзаря». 1989.С.231-274.
5. Зінаїда Панасівна Тарахан-Береза. «Святиня»// Київ, видавництво «Родовід», 1998.
6. Федорук О. Поняття родоводу – з духу нашого. // Родовід, 1996, № 1(13), с. 74-76.
7.Лисенко М. Наше коріння.// Родовід, 1996, № 1(13), с.90-93.
Завантажити весь збірник робіт цієї конференції
