Володи́мир Микола́йович Сосю́ра народився 25 грудня 1897 р. (6 січня 1898) в  с.Дебальцеве.  

Помер 8 січня 1965 р. в Києві.

Український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією, але в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну», написану 1944 р.

За таких обставин у поета виникла психічна хвороба і він був змушений декілька разів лягати до лікарні. Незважаючи на велику продуктивність (понад 40 збірок поезій), творчі досягнення Сосюри були значно нижчі за його можливості.

Збірні видання творів Сосюри: «Поезії в 3 томах» (1929–1930), «Твори в 3 томах» (1957–1958), «Твори в 10 томах» (1970–1972).

У 1937–1957 рр. мешкав у Києві в будинку письменників Роліт, з 1957 р. — в будинку на вул. М. Коцюбинського, 2, де йому згодом встановлено пам'ятну дошку.

У 1958 році пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Підкосив Сосюру другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. «…вони з мамою поїхали якось у Кончу-Заспу і через день-два тато помер», — згадував син Володимир.

Було це 8 січня 1965 року. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.

 

Творчий доробок

 

Романи

Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960)

Червоногвардієць (1937-40; віршований роман)

 

Вірші

Білі акації будуть цвісти

Васильки

Весняний сад

Вода десь точить білий камінь

Ганна Іванівна

Гей, рум'яні мої небокраї

Дніпрельстан

До брата

Іще не скресла крига на Дніпрі

Зима

Коли потяг у даль загуркоче  

Коли світало

Люблю весну, та хто її не любить

Любіть Україну (1944)

Літо

Марії

Осінь

Солов'їні далі

Степ

Так ніхто не кохав

Третя рота (Павлу Безпощадному)

Учитель

Хлопчик

Хто в рідному краї тепло здобуває

Шахти, терикони

Я пам'ятаю

Як я люблю тебе, мій краю вугляний

 

Поеми

1917 рік (1921)

Віра (1923)

Вітчизна (1949)

Володька (лютий 1943)

Вчителька (1928–1929)

Галичанка (1931)

ДПУ

Заводянка (1927)

Залізниця (1923–1924; епопея з п'яти поем)

Мазепа

Махно

Минуле (1930)

Оксана (1922)

Розгром

Розстріляне безсмертя (1960)

Студентка (1947)

Червона зима

 

 

Так ніхто не кохав...

 

Васильки