Персональний сайт викладача української мови та літератури
Холодової Людмили Миколаївни. ЗОШ №6 І-ІІІ ступенів м. Канів
ЯК ЖИВЕШ, КНИЖКО? >>>>>
Про те, як живеться книзі в шкільних стінах, наша кореспондентка поцікавилася у вчителя української мови і літератури, голови профспілкової організації Канівської СШ №6 Людмили Холодової
- Людмило Миколаївно, чи читають діти книжки, не передбачені програмою?
- На жаль, основна маса дітей не читає. Книжки, передбачені програмою, перечитують майже всі учні, адже вчитель вимагає знання тексту. У вільний час читають лише ті діти, які привчені до книги змалечку.
- Кого з дітей можете відзначити як любителів книги?
- Більше читають дівчатка, аніж хлопці. Із дітей, яких я вчила минулого року, - це Аліна Кремер. Дівчинка дуже здібна, читає російську класику, намагається писати сама. Анастасія Пяткова і Дарія Бабанська обирають сучасну українську літературу. Хлопчики читають переважно в тих сім'ях, де виховання ведеться авторитарним методом. І в основному, пригодницькі російськомовні видання. Один хлопчик Максим Галаган, який кілька років тому випустився з нашої школи, читав різноманітні книжки прямо на уроках. Спочатку я не дозволяла йому, а потім зрозуміла, що дитина дійсно розвивається. І дозволила читати.
- Як ви вважаєте, нині навчальна програма з літератури сформована правильно? Чи враховані в ній смаки та психологія сучасної молоді?
- У цьому році програма з української літератури змінилася. Вважаю, що на краще. Раніше було багато творів негативного характеру: війни, голодомор, сльози і страждання. Все це лише нагнітає атмо-сферу. Книга ж повинна дарувати ще й естетичне задоволення. Звичайно, ці печальні сторінки нашої історії викреслити не можна, але вистачило б кількох творів. Минула ж програма була ними просто перенасичена. Діти постійно страждали, співчуваючи головним героям. А насправді яка багата українська література! Скільки в ній є творів, присвячених коханню, сімейним стосункам, почуттям. Саме тим темам, які найбільше цікавлять юних читачів. Окрім того, зараз активно розвивається сучасна література. На жаль, у програмі передбачено, що творчість сучасних письменників ми розглядаємо лише побіжно: на двох уроках в 11 класі.
- Що б ви хотіли змінити в сучасній програмі?
- У цій справі я не спеціаліст і запропонувати ті твори, які мають бути в програмі, не можу. Але мені не подобається те, що прибрали із програми роман Олеся Гончара "Собор", значну частину творів Михайла Стельмаха. Натомість зараз діти вивчають роман "Місто" Валер’яна Підмогильного. На мою думку, це не той роман, який дійсно вартий уваги. Головний герой, який поїхав в місто і зустрічається там з різними жінками, - не найкращий приклад альтернативної літератури. А ось "Тигролови" Івана Багряного діти перечитують із захватом і навіть ті розділи, яких немає в хрестоматії. Потрібно більше сучасників, нових цікавих облич.
- Зазвичай дітям пропонують список рекомендованої літератури для прочитання на літніх канікулах. Як вам ця практика?
- Чесно сказати, влітку діти себе не перенавантажують. Коли вони повертаються з канікул, я їх по-чесному запитую: "Скільки книг ви прочитали?". На запитання, хто прочитав усі 10 запропонованих книг, у класі піднімається одна-дві руки. Коли ж мова йде про одну книжку, то майже всі.
- Як вплинула на читання книг поява інтернету?
- Дякувати Богу, нині діти розумні. Інтернет робить їх справжніми інтелектуалами в тих речах, які нам, дорослим, важко осягнути. Але є і зворотній бік медалі: вони лінуються виконувати домашні завдання самостійно. Часто шкільні твори просто скачуються з інтернету. Я ціную власну думку дітей. Навіть ту критику, що пропонується в підручнику, я їм читати не рекомендую. То написав якийсь професор, аби захистити свою дисертацію. Я вимагаю від учня, щоб він сказав свою власну думку. Нехай не завжди грамотно і не професійною лексикою, але найважливіше - розуміння учнем тексту.
- Яким ви бачите майбутнє книги?
- Не дивлячись ні на що, я вірю, що в найближчому майбутньому молодь повернеться до книги. Перенасичення будь-чим врешті-решт обридає, нехай то навіть буде якнайшвидший інтернет. Доказ тому: студенти. Я бачу, що вони читають. І не просто філологи, а й моя дочка, яка обрала напрямком навчання туризм, почала читати на дозвіллі сучасну класику.
Фактично вся молодь у Києві, їдучи в метро чи тролейбусі, тримає в руках електронні книги. Поступово до книги повернеться і середня школа. Інакше просто не може бути.
- Що ви порадите дітям, аби підвищити їх культурний рівень?
- Найперше пораду треба дати батькам, адже саме від них залежить, чи візьме дитина в руки книгу. Замість того, щоб гуляти ввечері з пляшкою пива по набережній, прочитайте краще своїй дитині казку.
Спілкувалася Ілона БУЦ
